То “чий” же Бакунін?

Posted on 17.04.2011

0


Публікація, не так давно, на сайті “Анархічної Перспективи” повного тексту статті молодого Міхаіла Бакуніна “Про реакцію в Німеччині”, досі відомої в колах сучасних українських “Інтернет-фото-анархістів” переважно лише “обрубком” однієї-єдиної цитати з неї про “пристрасть руйнування”, як виявилось, наробила у цих самих “колах” чималеньку “бурю у шклянці води”.

“Як так? Той, кого ми всюди подаємо як нігіліста, космополіта, безбожника і “комуніста”, раптом – “почвєннік” та ще й Православний?! – Треба срочно знайти цитатку, котра ставила б усе на свої місця…”

Щоправда, це була вельми специфічна “буря” – власне не в шклянці навіть, а в імпортній “буржуйській” чашечці, щільно-прищільно закиритій спеціальною кришечкою: як завжди у стилі проплачених псевдоанархічних демоліберальних “гуру” – без будь-якої участі реальних опонентів, які могли б поставити під сумнів “блискучі перемоги” в ідеологічному “бої з тінню противника”.

Тим часом, метою публікації “Цитуємо класиків…” було, зрозуміло ж, ніяк не доведення (у стилі сумнозвісної “сусловщини” 70-их років минулого століття) будь-якою цитатою будь-якої “істини”, а зовсім навпаки:

1)      висміювання характерного для наших напівосвічених псевдоінтелектуальних “лівих” кіл “рабства насмиканих цитат”, що намагається замінити реальну актуальність та логічність думок їхньою “правильністю” – байдуже, в дусі “класиків” чи “сучасних європейських тенденцій”;

2)      показ всієї сміховинності спроб доморощених андеграунд-авторитетів псевдолівого політичного маргінесу встановити якусь “монополію” на певні постаті, символи або кольори прапорів, що нерідко доходять до цілковитої параної в стилі “нас імітують”.

І чим же спромоглися відповісти на це “справжні анархісти” з ліберально- “табачного” політпропу? – “Спростуванням” статті 1842 року цитатами з праці 1870-го, що ніби-то доводять “як насправді думав Бакунін”? 😉

Але ж ДІЙСНО ВАЖЛИВИМ ДЛЯ НАС СЬОГОДНІ є зовсім не це! – Бо практично КОЖНА людина, як доводять психологи, насправді, “думає” формально-несумісні речі не лише в різні роки (що звучить навіть якось банально), але і в ВОДНОЧАС (тому “насмикати” суперечливих цитат майже завжди можна, трохи потрудившись, навіть із ОДНІЄЇ публікації)…

НАЙБІЛЬШ ВАЖЛИВО те, ЩО САМЕ – небуденне й оригінальне (!) – з творчого спадку мислителів, визнаних “классиками”, ми можемо почерпнути корисного для ВЛАСНОГО осмислення СВОЄЇ ситуації ЗАРАЗ і ТУТ…

Відтак, продовжуючи нашу “роботу творення через руйнування”, публікуємо тут ще дві не менш цікаві й контраверсійні праці Міхаіла Бакуніна:

його “Сповідь” московському царю Ніколаю І, написану в 1851 році у Петропавлівській фрортеці в цілком підставовій, як потім виявилось, надії врятувати свою шию від “декабристської вішальниці”;

фактично “підсумовуючий” труд його життя – видану в 1873 році у Цюриху монографію “Державність і анархія”, в якому він послідовно з’ясовує своє бачення суті відмінностей між марксизмом та анархізмом.

Ознайомлення з останнею працею, ми сподіваємось, найбільше потішить  “теоретиків” т. зв. “нових лівих”, які про людське око люблять називати себе “лібертарними марксистами” (це типа “вовк-вегетаріанець?”) і “анархо-комуністами” водночас…

Advertisements