“З суконним рилом – в калачний ряд?” – Висновок Венеціанської комісії щодо законопроекту “Про мови”…

Posted on 01.04.2011

0


Протягом кількох останніх років, спочатку перебуваючи “в опозиції”, а потім і цілком офіційно контролюючи всю повноту влади в сучасній “державі Україна” її про-кремлівська кримінально-олігархічна “еліта” постійно носиться з розробленим нею законопроектом “Про мови”. Пропагуючи невпинно зростаюче національне приниження всіх українців як “людей другого сорту”, нездатних до створення мови, спроможної забезпечувати їхні власні потреби в усіх сферах суспільного життя, іноземна олігархія в контрольованих нею ЗМІ намагається представити своє намагання узаконити такзвану “двомовність” як “захист прав людини” та дії, спрямовані на втілення “європейських правових стандартів”.

Буквально “каменя на камені” від цих цинічних вигадок та відвертої брехні не залишає нещодавно оприлюднений офіційний висновок про даний законопроект найавторитетнішого у сучасному світі експертного органу з питань конституційного права – Європейської комісії за демократію через право (“Венеціанської комісії” Ради Європи).

Український переклад Висновку Венеціанської комісії дивіться тут.

Оригінальний англійський текст – тут.

Варто зауважити, що “внутрішня логіка” висновку Венеціанської комісії стосовно пропагованого диктаторським режимом В.Ф.Януковича та його політичних клевретів законопроекту “Про мови” абсолютно співпадає з тим, що вже раніше від імені Організації з безпеки і співробітництва у Європі заявляв Комісар ОБСЄ Кнут Воллєбек.

З самим “пам’ятником брехні і облуди” по-українськи – законопроектом правлячої коаліції Партії Регіонів, КПУ та Блоку Литвина “Про мови” можна ознайомитися на сайті Верховної Ради ЇХНЬОЇ “держави Україна” – тут.

В анархічному суспільстві, де будь-яка влада однієї людини над іншою буде спочатку мінімізована, а потім – і повністю зведена нанівець, жодної мовної проблеми, зрозуміло ж, не існуватиме: кожен спілкуватиметься із кожним так, як йому зручно та відповідає його внутрішній природі.

Проте сьогодні, коли українці на Україні є вкрай обмеженою в можливостях фактичної реалізації своїх декларативно проголошених прав всебічно пригнобленою більшістю, над якою здійснює свою антидемократичну владу цілком чужа їм неукраїнська меншість, захист наших національно-культурних прав і свобод виступає завданням, актуальність якого з часом постійно зростає.

Advertisements